Мефедрон 4 MMC Балашов

Але, покажусь я вам шо теж тут мала! Короче, одного раза я вишла на улицю, пацани гудили, вони щось пахнулию, думаю - це то, чого я так довго шукала! Мефедрон, друзі, закладка з неба! Ну і одразу запила, не думуючи, що буде далі.

Чекнула я циклодолить і вмазалася в цю хімію вже повністю. Вчасно я також запила окси - на всі головні! Але ганджубас мені також закидували, бо, як кажуть, з ним більше лайтовий цей кайф виходить.

Одного разу я вирішила дома побазарити трохи з башки. Відчула гарну вібрацію моєї карти та шматка наркотику. То було щось особливе, таке, що не побачите в звичайному житті. Відправилася на прогулянку виняти з себе всю цю непотрібну негативну енергію.

Вийшла зранку на вулицю, сонячна погода, птахи щебечуть, прохідці гуляють. І все це стало для мене карамельним сном. Залазила на вершечки дахів і нюхала мою закладку. Літала високо-високо, як пташка, і збирала позитивні моменти, щоб потім пригадати та знову на насолоджуватися.

А потім, трапилось щось незвичайне. Коли я була вже на піку від наркотику, я помітила, що роз\"їжені стрійки стали більш яскраві. Кольори були насичені, емоції були на вищому рівні. Я відчула, як моя сила почала розливатися моїм тілом, я була на напругу, але в той же час спокійна.

Цікаво, а якщо я попрошу цей наркотик закладку покинути мене трохи в спокої? Випила вухо, почала медитувати та візуалізувати собі, як всі негативні енергії покидають моє тіло. А потім почула, як щось в мені зазвучало. Моя душа почала співати! Ну, це було щось неймовірне! Я почала розуміти, що я можу мати вплив на своє життя, що я можу контролювати свої думки і емоції.

Так почалася моя магія. Я занурювалася в свій внутрішній світ, підказки надходили до мене з усіх кутків Всесвіту. Я вчителювалася учнями, для кожної проблеми знаходила своє рішення. І все це наркотик спровокував!

Порада	Або вибачення?
Постійно циклодолити?	Варто до речі - затягнуто. Ти багатий на запаси?
Запасіться оксами	Стійко триматися, хлопці. Якби вас затягнуло, буде вам важко одному.
Ганджубас підкорює тебе	Але пам\'ятайте, це всього лише легкий марихуана.

Зараз можу сказати зі впевненістю, що якщо ти вмієш контролювати себе та своє ставлення до наркотиків, то вони - лише інструменти. Інструменти, якими можна визначити свою долю та досягти всього, про що мрієш.

Та й взагалі цей весь процес добирається до завершення. Я почала відчувати, що меф не дає мені того, чого вимагаю від нього. Я стала більш розумною і зрозуміла, що це лише тимчасове задоволення. Від нього нічого не змінилося, але я почала бачити своє справжнє значення. Я зрозуміла, що моє щастя не може залежати від наркотиків.

Моє висновок такий: наркотики зайві , якщо ви вмієте працювати над собою та власним життям. Вони - лише інструменти, які можуть використовуватися на кожного з нас по-різному. Не лякайтесь експериментувати, але пам'ятайте, що відповідальність лежить на вас і вашому розумі.

Бро! Ну что ты, братишка, пристал со своими запросами? Ну да ладно, погнали! Сегодня я тебе расскажу историю про мои приключения с мефедроном и автобусом. Вот прямо классика жанра!

Дело было в прошлую пятницу. Я, такой молодой и голодный наркоман, проснулся с мыслями только о одном – как быстрее заполучить свою следующую дозу.

Но на этот раз я решил изменить своим привычкам и попробовать что-то новое. Решил попробовать мефедрон – это такой хитрый наркотик, который прячет свои прелести за углом и манит своими обещаниями незабываемых ощущений.

Начался поиск клада, наконец-то я нашел дилера, который знал, что я ищу. Он предложил мне закладку, которую я сразу сунул в карман и пошел на поиски приключений.

Когда я в первый раз пробовал мефедрон, я почувствовал себя на вершине плато. Понял, что прежние наркотики – просто игрушки для новичков. Это было нечто невероятное, словно я находился на другой планете, где всё было куда интереснее и ярче.

И в этом восхитительном настроении я и сел на автобус, чтобы проехаться по городу, наслаждаясь своими ощущениями. Сел в автобус, включил любимую музыку, и почувствовал себя настоящим королем мира.

Но все хорошее однажды кончается, и моя сказочная поездка на автобусе не осталась без пруфа этому. Рядом со мной села бабка с костылем, которая сразу же поняла, что случилось со мной. Она смотрела на меня своими недоверчивыми глазками, словно я был каким-то странным фрешменом.

– Сколько тебе лет, юный человек? – спросила она.	– Не твое дело, бабуля, – ответил я, подумав, что она как-то облажалась.
– А я тебе не бабуля, а бабка! И, кстати, я знаю, что у тебя за углом!	– Не знаю, о чем ты говоришь, – отмахнулся я, пытаясь сделать невинное лицо.
– Я знаю, что у тебя в кармане лежит закладка с мефедроном. Ты думал, что так просто сойдешь с ума на моих глазах? – сказала бабка, вскрывая мою тайну.	– А ты что, агент ФСБ или как? – решил я пошутить, но бабка взялась за телефон.

– Алле, полиция? У меня в автобусе наркоман, – прошептала она.

Мое сердце замерло, а кашель захватил меня словно мощный удар грома. Я понял, что надежда на сохранение свободы у меня осталась только в молитве.

Судьба одарила меня еще одним фрешменским приключением – полицейский автобус остановил наш автобус. Полицейские забрали меня, как беспомощного фрукта с дерева.

Но, братишка, знаешь что? В этом нелегком моменте я не сдался. Я решил попытаться убедить полицейских, что бабка совершенно психанула и врет про какие-то закладки. Я заявил, что она путает мою любимую жвачку с дорогими наркотиками.

– Мы можем проверить, – ответили полицейские с недоверием.

Ладно, подумал я, попробую, ведь ничего не теряю. Полицейский достал из моего кармана свою жвачку, примерил к лейкопластырю, а потом сказал:

– Ну и что, что похоже? Это всё равно не пруф.

И вот, братишка, ушло всё мое богатство, которое я так долго и тщательно накопил. Все мои деньги, все мои закладки, все мои иллюзии и надежды – всё пропало, словно песчинки в пустоте.